Яшкіна Дар’я
Вочевидь, коли ми розглядаємо сучасний світ, будь-який соціолог казатиме, що сучасний світ (а саме перша половина 21-го століття) має такі характеристики: глобалізований, індивідуалізований, диджиталізований та таке інше. Але ж за цими широкими та доволі абстрактними характеристиками, ховаються більш конкретні та не одразу помітні особливості, що кожного дня впливають на суспільство та змінюють його. Будь-яке суспільство існує завдяки комунікації та саме від неї залежить буття суспільства як такого. Отже, спробуємо виокремити деякі особливості соціальної комунікації, що з’явилися за останні декілька десятків років. Аби побачити особливості сучасних соціальних комунікацій, окреслимо основні сучасні характеристики елементів комунікацій. Гарольд Лассуелл, роздивляючись моделі комунікації, виокремлював 5 обов’язкових елементів комунікації, що відповідали на такі питання:
Хто?- Комунікатор.
До активного розвитку інтернет-мереж та процесу диджиталізацї реципієнт майже завжди був певен, хто є комунікатором, комунікація частіше відбувалась тет-а-тет, анонімність меседжу зберегти було складніше. Зараз з соціальних мереж ми отримуємо безліч інформації, що деперсоналізована, або з’ясування того, хто є комунікатором, потребує додаткових дій. З одного боку, це є очевидним та давно вивченим фактом, — у разі можливості анонімності люди можуть більше виражати свої думки, бути більш активними та сміливими (так, наприклад з’явився феномен «диванних критиків» у Facebook [1]). Але я вбачаю ще одну цікаву річ: зараз дуже популярним каналом інформації є так звані «пабліки» або «канали» у соціальних мережах. Загальна ідея цих каналів у тому, що будь-хто може опублікувати будь-яку новину, але звичайний реципієнт, який читає цю чергову новину про те, що у Шевченківському районі Харкова знов з крана тече помаранчева вода, не знає, хто саме надав цю інформацію. Особливістю це я вважаю тому, що популярність таких анонімних каналів інформації є вищою за популярність «офіційних» та не анонімних інформантів. Так, наприклад, у популярній в Україні мережі «Тelegram» є канал «Харьков 1654», що налічує 46 096 підписників (новину може надіслати кожний користувач мережі та вона буде опублікована анонімно), офіційний телеграм канал «ТСН.ua», що є службою новин по всій Україні, налічує 56 566 підписників, а неофіційний та незрозуміло чий канал «Новини України» налічує 111 036 підписників. З одного боку, це свідчить про суспільство без довіри за Беком, наприклад, але з іншого – ми бачимо, що люди більш схильні довіряти анонімним меседжам. Це є ознакою не тільки недовіри до офіційних комунікаторів. За умов великої кількості інформації та її джерел ми маємо критично ставитись до інформації, до анонімної інформації критично ставитись простіше.
Авжеж, наданий приклад та пояснювальна модель не є вичерпними, вони приведені лише як ілюстрація однієї з сучасних особливостей комунікаторів.
Що?- Інформація.
Відкритість суспільств, глобалізація, демократизація – все це зумовлює зростання кількості інформації, що отримує людина на тиждень, на день та навіть на годину. Збільшуються соціальні мережі (у соціологічному сенсі терміну), зростає кількість каналів комунікацій, тому за короткий проміжок часу людина може отримати у рази більше інформації, ніж будь-коли раніше – це очевидно. Менш очевидним мені здається той факт, що зараз меншу популярність має інформація пізнавальна, а більшу розповсюдженість має інформація емоційна. Наприклад, кожного дня ми отримуємо інформацію про кількість хворих на COVID-19, але потім ми отримуємо безліч меседжів саме емоційного характеру з приводу кількості заражених, ми обговорюємо це кожного дня, але здебільшого ми ділимося своїми почуттями та емоціями, але не передаємо нового знання у повсякденні. Іншим прикладом кількісної переваги емоційної інформації є зростання кількості саме розважальних програм в інтернет-мережі та на телебаченні. Так, зараз на українському телебаченні майже немає програм «Що?Де?Коли?» або «Найрозумніший», проте «Танці с зірками», «Маскарад» та інше збільшують свої рейтинги. Звичайно, це є наслідком перенасичення інформацією упродовж дня, де наприкінці дня після роботи індивіди бажають розслабитись та не думати взагалі, але й упродовж робочого дня кількість інформації емоційної також зростає.
Як?- Канали.
Вже було зазначено, канали інформації змінюються переважно завдяки новітнім комунікативним технологіям, та в даному контексті для нас важливою представляється можливість фізичної дистанції, в середньому у світі людина витрачає 3 години 40 хвилин на день у мобільних додатках[2], вагома частка з яких саме соціальні мережі. Якщо ще декілька років тому наявність месенджера, соціальної мережі дозволяла зв’язатись з іншою за умов знаходження на різних континентах, в різних країнах та інше, то зараз (дуже утрований приклад) мій батько, коли чайник закипів, пише мені СМС у сусідню кімнату, замість того, щоб прийти і сказати, або покликати з кухні. Зростання ролі фізичної дистанції у соціальних комунікаціях також відображається на такому прикладі: у разі виникнення якоїсь проблеми або питання раніше треба було просто встати та піти постукатись у двері відповідального за це питання та спитати чи обговорити проблему, зараз «постукатись у двері» виглядає крайньою мірою. Зараз спочатку треба написати на імейл чи у соціальну мережу, потім, якщо лист не спрацює, можна вже подзвонити. І тільки у крайньому разі, коли все це вже не спрацювало, треба йти, але попередньо подзвонити і сказати, що зайдеш. І так, можна пояснити це тим, що так зручніше та на це витрачається менше часу, але факт залишається фактом – комунікація відбувається через посередника – через телефон, планшет, ноутбук та інше.
Навіщо?- Ефект.
Зараз ефекти комунікації – перш за все індивідуальні вигоди, побудовані на так званій селфхелп культурі. Це добре можна проілюструвати, аналізуючи комунікації в рамках сімейних відносин: раніше, навіть коли у подружжі все було не дуже добре, розлучення виглядало останнім кроком, вживаним тоді, коли було зрозуміло, що цей вже шлюб не врятувати. Зараз розлучення це не крайній вихід, а хіба що не перше, що індивід у нещасливому шлюбі для себе бачить, бо свій комфорт та себе як особистість (а не як частину родини) ставить на перше місце.
Кому?- Реципієнт.
Тут головна та незмінна особливість – це масовість, аудиторія на яку ми можемо рознести повідомлення може охоплювати майже половину світу (якщо намагатись рознести ії у фейсбуці за допомогою реклами, наприклад). Оскільки сучасні комунікації відбуваються переважно в онлайн форматі, то я додам ще одну характеристику: контрольованість. Кожна соціальна мережа має свої алгоритми дії: не ви вирішуєте, хто побачить Вашу публікацію, вирішує алгоритм дії певної мережі.
Таким чином ми маємо 6 основних характеристик сучасних соціальних комунікацій: анонімність, емоційність, дистанційованість, індивідуалізація, масовість та контрольованість. Також сюди варто додати миттєвість та уривковість.
Тож які особливості в цілому мають сучасні соціальні комунікації та як ці особливості змінюють наш світ? На це питання ми бачимо щонайменше 4 умовно названих відповіді:
1) Новий «етикет».
Ми бачимо зміну саме правил спілкування чи комунікації. З одного боку, ми точно знаємо, що перш ніж комунікувати безпосередньо, тет-а-тет, необхідно в онлайн режимі з'ясувати чи буде це зручно, краще у текстовому форматі, аніж дзвінком. Бо дзвінком ми також можемо відволікти, або забрати зайвий час, який є у сучасному суспільстві найважливішим ресурсом. Більш того, на зміну текстовим повідомленням приходять голосові повідомлення: на запис такого повідомлення уходить часу менше, ніж на набір тексту.
Німецький соціолог російського походження Поліна Аронсон вбачає в розвитку новітніх засобів комунікацій також те, що розвиток комунікацій ускладнює ці самі комунікації аж до того, що безпосередній тактильний контакт становиться складним видом комунікації для міленіалів [3]. Дослідження, що опубліковано журналом Atlantic “Why Are Young People Having So Little Sex?” у 2018 році, звертає увагу на те, що у сучасному світі молодим людям набагато важче вступити не лише в інтимні стосунки, але й взагалі в романтичні стосунки як такі. Якщо попереднє покоління не вбачало нічого поганого у знайомстві, наприклад, у ліфті з колегою з іншого поверху з та подальшим спілкуванням, то для сучасної молодої людини це є проблемою. Молоді люди, в яких брали інтерв’ю в рамках цього дослідження кажуть, що вони б дуже бажали почати знайомитись у кафе, кіно та інше, але моделюючи таку ситуацію, вони кажуть про те, що таке знайомство здається їм неправильним, набагато легше скористатись мобільним додатком для знайомств, але й там досягти успіху не так просто [4]. Тобто ми маємо зовсім інші умовні правила не тільки ділового спілкування, але й міжособистісного.
2) Нові нерівності.
Вже не новим є вираз про те, що смартфони – для бідних. Дійсно, існує багато статей, що описують побут найбагатших людей світу, як життя офлайн: вони не купують для своїх дітей онлайн-курси, вони платять «живим» репетиторам, вони вимикають телефон під час дозвілля та інше. Це така ілюстрація того, що людське, живе спілкування, безпосереднє – відновлює свою цінність, та є важкодоступним. Це такий прояв економічної нерівності.
Але попре цю нерівність з’являються, наприклад, трудові нерівності, коли майже у всіх супермаркетах є каси самообслуговування та касири просто непотрібні, тобто їх виключають з цього комунікативного процесу, іншим прикладом є онлайн банк – Монобанк, який взагалі не має відділень, тобто виключає вид безпосередньої комунікації з людиною у банку.
Також з’являються нерівності у соціальних мережах: справа тут криється в алгоритмах. Так, якщо Ви часто відвідуєте мас-маркет, то навряд чи Вам будуть рекламувати чи інформувати Вас про заходи чи товари, яких, на думку системи, ви не достойні. Яскравим прикладом такої нерівності є справа Tinder: до 2019 року додаток для знайомств збирав дані про своїх користувачів та використовував їх таким чином: алгоритм, базуючись на рівні IQ (що вираховувався шляхом аналізу лексики у листуваннях) та рівні освіти (дані з фейсбука), вираховував індекс привабливості користувача. Важливим тут є те, що чоловіки та жінки мали різні коефіцієнти до цього індексу. Тобто жінкам з високим індексом додаток знижав бали, а чоловікам – навпаки. І додаток показував кандидатів на знайомство не як заявлено у рекламі – за тими параметрами, що ти обрав, але й тих, хто підходить тобі за індексом (на думку розробників чоловік у парі мав бути завжди статусом вище). Таким чином, якщо ти чоловік і не закінчив Гарвард, то вірогідність знайти пару в тебе менша, адже в тебе буди низький індекс привабливості[5].
3) Новий ринок (емоцій).
Також вже не одна праця написана про емоційний капіталізм та його наслідки. Однією з перших про це стала казати Арлі Хохшильд, дослідниця казала, що однією з найважчих праць стає емоційна праця. У якості прикладу вона приводить бортпровідників у літаках, однією з посадових інструкцій яких є посмішка, тобто емоція. Але сучасні комунікації передбачають саме емоційну працю, не тільки на роботі, як наслідок ми розглядаємо емоції та почуття як ресурс та раціоналізуємо. Про це у своїй роботі «Чому кохання ранить?» каже ізраїльська дослідниця Єва Іллуз. Якщо раніше ми вважали нормальним страждати від кохання (твори будь-якого поета срібного віку), то зараз закохатись бездумно здається молоді чимось страшним, тому що це не можливо контролювати, так й комунікації у сучасному світі раціоналізуються та контролюються.
4) Новий інтелект (штучний).
Ми вже не раз згадували як саме новітні технології змінюють комунікації, але, на наш погляд, найцікавішою тенденцією, пов'язаною з новітніми технологіями та соціальними комунікаціями є розвиток штучного інтелекту. На повсякденному рівні сучасності – це зараз голосові помічники: Siri (від Apple) та Alexa (від Google), ще є Аліса (від Yandex). Важливим є те, що ці помічники не тільки вже виконують функції помічника на кшталт «набрати номер», або «поставити будильник», але й «розуміють» культурні та емоційні особливості, вони програмуються не тільки на виконання команд, але й на диференціацію почуттів та й таке інше. В одному проєкті дослідники сказали Алексі (американська розробка) та Алісі (російська розробка) одне й те саме: «мені сумно». Алекса відповіла: «ось би в мене були руки, аби я могла тебе обійняти». А Аліса сказала: «Ніхто не обіцяв, що буде легко» [6]- це свідчить про багато цікавих речей, культурні відмінності, сприйняття та інше, але ми бачимо, як помічники навчаються бути більше «людиною», та деякі люди дійсно віддають перевагу спілкуванню в вільний час з подібними речами: для самотніх людей є додатки, де персонажі вивчають, чим любить займатись людина, які в неї інтереси, та пропонує цікаві статті на ці теми зранку, рекомендує відвідати певні сайти увечорі та інше. Тобто з посередників у комунікації новітні технології стають її акторами.
Але, незважаючи на все це, головним залишається одне: людині потрібна людина. Коли ми кажемо про зростання потреби в особистому просторі, процесах індивідуалізації та інше, ми ніколи не кажемо про виключення чи зменшення соціальних комунікацій, ми кажемо про їх зміну. Дослідження демонструють, що з розвитком новітніх технологій, інтенсивність наших комунікацій збільшилась, але знизився рівень та здатність до емпатії, наприклад. З іншого боку, наприклад, в Японії зростає популярність кнопкових телефонів з мінімальним набором функцій[7], а дослідження NewYorkTimes демонструє, що людська безпосередня комунікація є розкішшю[8].
Зрозуміло, що особливостей сучасних соціальних комунікацій ще безліч, та деяких ми навіть не торкнулись, наприклад, не подивились глибше на сучасні комунікації крізь призму тенденції індивідуалізації, але далі буде. Ще цікавим, але не окресленим тут, є соціальні комунікації у період карантину, оскільки саме у цей час вони показали все, на що вони здатні, у технологічному сенсі та все, що втрачає та набуває людина, у соціологічному сенсі.
Кажуть, якщо хочеш дискредитувати ідею – доведи її до абсурду. Здається, що якщо хочеш побачити особливості сучасних соціальних комунікацій – подивись на суспільство в період локдауну.
[1] Facebook – найпопулярніша у світі соціальна мережа станом на 2020 рік та налічує майже 2,5 млрд активних користувачів на місяць. (Digital 2020: ежегодное глобальное исследование от We Are Social и Hootsuite: https://exlibris.ru/news/digital-2020-ezhegodnoe-globalnoe-issledovanie-ot-we-are-social-i-hootsuite/)
[2] Digital 2020: ежегодное глобальное исследование от We Are Social и Hootsuite (https://exlibris.ru/news/digital-2020-ezhegodnoe-globalnoe-issledovanie-ot-we-are-social-i-hootsuite/ )
[5] П. Аронсон.2020. «Любовь: сделай сам. Как мі стали менеджерами своих чувств».
Немає коментарів:
Дописати коментар