пʼятниця, 20 листопада 2026 р.

Лариса Хижняк: «Ставайте портфельними працівниками»




Сьогодні наша співрозмовниця — докторка соціологічних наук, професорка, гарантка магістерської освітньо-професійної програми «Цифровий соціум» Лариса Михайлівна Хижняк. Ми поговорили про народження соціологічної освіти в Каразінському університеті, міждисциплінарність сучасних курсів і про те, чому випускникам варто ставати «портфельними працівниками».

Ларисо Михайлівно, з чого почався Ваш шлях у науку? Чому Ви обрали саме соціологію і саме Каразінський університет?

Мій шлях у соціологію почався ще тоді, коли окремого факультету в університеті не існувало, а підготовка соціологів тільки зароджувалася — на базі факультету суспільних професій, як група на економічному факультеті. Це була новаторська ідея Олени Олександрівни Якуби, яка започаткувала соціологічну освіту в Харкові. Нам читали лекції ті, хто творив цю школу: сама Олена Олександрівна, Аделаїда Дмитрівна Ковальова, Вадим Ілліч Писаренко; запрошували також філософів і психологів.

За базовою освітою я економістка: закінчила університет за фахом «економіст, викладач політичної економії». Коли з'явилися кафедра соціології та соціологічна лабораторія, Олена Олександрівна запросила мене до команди. Тоді багато хто з першого покоління викладачів не мав соціологічної освіти — її просто ще не існувало. Сама Олена Олександрівна за першою освітою була юристкою, Віль Савбанович Бакіров — також юрист. Ми багато займалися самоосвітою, а настільною книгою для нас була «Робоча книга соціолога». Згодом я закінчила аспірантуру й здобула ступінь кандидата філософських наук (спеціалізованої вченої ради із соціології тоді ще не було), а пізніше захистила докторську дисертацію із соціології управління.

Озираючись назад, я розумію: саме поєднання економіки, філософії та соціології дало мені головне — міждисциплінарність. Суспільство складне й багатофакторне, тож описати його в межах однієї науки неможливо.

Ви викладаєте низку дисциплін на кафедрі прикладної соціології та соціальних комунікацій. Які курси Ви ведете зараз?

Починала я колись із «Соціології організацій» — спершу навіть не для студентів, а на курсах підвищення кваліфікації для заводських соціологів. Із часом перелік дисциплін розширювався. Сьогодні серед обов'язкових бакалаврських курсів, які я викладаю, — «Основи теорії комунікації» (його я дуже люблю), «Соціальна статистика», «Моделі економічної поведінки» та «Інформаційний консалтинг».

Наприклад, у курсі «Моделі економічної поведінки» я пропоную студентам розглядати поведінку в чотирьох вимірах: людина економічна, людина соціологічна, людина психологічна та людина правова. Сама лише економічна теорія сьогодні не здатна пояснити, чому люди ухвалюють ті чи інші рішення. «Інформаційний консалтинг» так само тісно пов'язаний з управлінським консалтингом: неможливо ухвалити якісне управлінське рішення, спираючись на неякісну або неперевірену інформацію.

Крім того, я гарантка магістерської програми «Цифровий соціум», яку свого часу започаткував Віль Савбанович Бакіров. Тут я викладаю та розробляю курси «Комунікативні стратегії в цифрову епоху», «Лідерство і партнерство в цифровому суспільстві», «Інформаційні війни в інтернет-просторі», а для аспірантів читаю «Культуру миру в сучасному світі» та «Культуру довіри».

Що Вас найбільше тішить у сучасних студентах і які виклики в роботі з молоддю Ви назвали б головними?

Мене тішить те саме, що й завжди: студенти різні, а особистісне й культурне різноманіття — головний рушій інновацій. Завжди є допитливі студенти, які хочуть знати більше, і є прагматичніші. Найбільше я ціную в студентах здатність до вибору, адже саме вибором вимірюється свобода. Майбутнє — за людиною, яка вміє жити у вільному світі.

Головна перевага тих, хто здобуває базову соціологічну освіту, — уміння вимірювати соціальні процеси, підходити до них системно й комплексно. Серед викликів я назвала б те, що інколи студенти йдуть шляхом найменшого опору: замість рекомендованої наукової літератури просто «гуглять» поверхову інформацію або покладаються лише на тексти, згенеровані ШІ. Мені дуже хочеться, щоб студенти активніше користувалися можливостями університету: брали участь у студентському самоврядуванні, наукових товариствах, програмах академічного обміну й робили свої перші наукові кроки — наприклад, подавали тези на нашу студентську конференцію «Соціологія у постсучасності».

Чи є книжка, яка справила на Вас найбільше враження і яку Ви порадили б прочитати кожному студентові?

Оскільки в аспірантурі я викладаю «Культуру миру в сучасному світі» та «Культуру довіри», передусім порадила б фундаментальну працю польського соціолога Пьотра Штомпки про соціологію довіри — Trust: A Sociological Theory. А загалом раджу студентам стежити за науковими новинками, зокрема користуватися «Літописом книг» і «Літописом журнальних статей», а не обмежуватися випадковими посиланнями з пошуковиків.

І наостанок: яку головну пораду Ви дали б студентам-старшокурсникам, які зараз стоять на порозі самостійного професійного життя?

Цю пораду я дала б не лише випускникам, а й студентам уже з першого курсу: ставайте «портфельними працівниками». У кожного з нас є умовний «рюкзачок», куди ми протягом життя складаємо знання, навички, власний і чужий переосмислений досвід. Сучасний ринок праці вимагає гнучкості та диверсифікованої зайнятості — вміння працювати на перетині напрямів і бачити нові ніші.

Вищий пілотаж для випускників нашого інституту — робота в аналітичних («мозкових») центрах, міжнародних проєктах, консалтингу. Жодна серйозна організація не запускає проєкт без попередньої аналітики регіону чи країни. Тому не варто вимагати від університету: «Навчіть мене чогось одного, вузького й конкретного», — вузькі інструменти завтра можуть застаріти. Натомість тримайтеся за міцну базу: загальнонаукові й спеціальні методи досліджень, інформаційно-комунікаційні технології, широку ерудицію та здоровий глузд. Саме це поєднання формує універсального фахівця, у якому hard skills і soft skills органічно доповнюють одне одного.



Інтерв'ю провела Олена Ковальова, студентка 4 курсу ОПП "Соціологія комукацій, реклами та звʼязків з громадськістю"

субота, 14 листопада 2026 р.

Завідувачка кафедри представила результати дослідження на міжнародній конференції UKRAINETT+ 2026 в Осло



11–12 листопада 2026 року в Осло (Норвегія) пройшла міжнародна наукова конференція UKRAINETT+ Conference 2026 «State and Society Under Pressure: Internal and External Dynamics» («Держава і суспільство під тиском: внутрішня та зовнішня динаміка»). Її приймав OsloMet – Oslo Metropolitan University. Організатор — дослідницька мережа UKRAINETT, яка об'єднує науковців, що вивчають Україну.

Завідувачка кафедри прикладної соціології та соціальних комунікацій, кандидатка соціологічних наук, доцентка Ірина Солдатенко виступила з доповіддю «The Paradox of Engagement: Civic Participation and Youth Migration Intentions in Wartime Ukraine» («Парадокс залученості: громадянська участь та міграційні наміри молоді в Україні в умовах війни»). Доповідь прозвучала в панелі «Displacement and Human Capital» тематичного напряму «Migration».
У дослідженні Ірина Солдатенко показала, що громадянська активність молоді не стримує міграцію, а навпаки, може її стимулювати. Регіони з найвищим рівнем громадянської участі молоді водночас мають найсильніші міграційні наміри. Це ставить під сумнів поширене уявлення, яке спирається на модель «вихід — голос» Альберта Гіршмана. Емпіричною основою стали національні опитування молоді 2021–2024 років та експертні інтерв'ю, а аналіз зосереджено на українському Подунав'ї як прикордонному периферійному регіоні.
Пояснюючи цей парадокс, авторка запропонувала поняття «фрустрованої спроможності» (frustrated capability). Громадянська участь розвиває навички, зв'язки та прагнення молоді швидше, ніж місцеві можливості встигають їх використати. Тому молодіжні програми без паралельних інвестицій у місцеві можливості можуть фактично готувати молодь до виїзду, а не до розвитку громади.
Дослідження виконано в межах проєкту SMILE Incubator (DRP0301090), співфінансованого Європейським Союзом через програму Interreg Danube Region Programme 2021–2027.

вівторок, 27 жовтня 2026 р.

Де живе муза бренду? Відкрите заняття з Марією Поповою - brand strategist креативної агенції BANDA.






26 жовтня 2026 року кафедра прикладної соціології та соціальних комунікацій провела відкрите заняття для студентів 1 курсу освітньо-професійної програми «Соціологія комунікацій, реклами та зв'язків з громадськістю». Його гостею стала Марія Попова, студентка 4 курсу програми, яка працює brand strategist в українській незалежній креативній агенції BANDA. Агенція відома роботами, відзначеними на Cannes Lions, Effie, D&AD та Epica Awards.

Хто створює комунікацію

Розмову Марія почала з того, як улаштована команда креативної агенції і хто відповідає за кожен етап роботи:стратег визначає, кому, де і чому потрібно показувати рекламу;
креативний директор керує творчим процесом, відбирає найкращі ідеї та стежить, щоб фінальний продукт відповідав стратегії бренду;
копірайтер пише слогани, сценарії відеороликів, пости для соцмереж і тексти для сайтів;
арт-директор і дизайнер відповідають за візуальну ідею та її втілення в банерах, макетах, логотипах і фірмовому стилі.



Чотири правди стратегії

Головна частина заняття була присвячена тому, з чого складається стратегія. Марія пояснила, що вона будується на чотирьох «правдах»:правді людини;
правді категорії;
культурній правді;
правді бренду.

Щоб перетворити ці знання на позиціонування, стратеги користуються матрицею з чотирьох блоків: «Для тих, хто… / Ми є… / Пропонуємо… / Тому що тільки ми…». Цей інструмент допомагає сформулювати, чим бренд відрізняється від інших і чому аудиторія має обрати саме його.



Навчання, яке веде у професію

Заняття відбулося у змішаному форматі: частина першокурсників працювала в аудиторії, частина приєдналася онлайн. Для кафедри такі зустрічі особливо цінні. Студенти бачать, як знання із соціології, комунікацій і досліджень аудиторії перетворюються на реальну професію, а старшокурсники, які вже працюють у галузі, стають наставниками для молодших колег.

Дякуємо Марії Поповій за цікаву і змістовну розмову та бажаємо їй нових сильних кампаній!

четвер, 22 жовтня 2026 р.

Кафедра прикладної соціології та соціальних комунікацій на Global Disinformation Conference – Kharkiv 2026




21 жовтня 2026 року відбулася Міжнародна науково-практична конференція Global Disinformation Conference – Kharkiv 2026 «Інформаційне суспільство перед викликами дезінформації: соціальні механізми протидії». Її організаторами виступили ГО «Ґвара Медіа», Навчально-науковий інститут соціології та медіакомунікацій ХНУ імені В. Н. Каразіна, кафедра бізнес-журналістики і цифрових медіа ХНЕУ імені Семена Кузнеця та Соціологічна асоціація України.

Конференція пройшла онлайн і зібрала дослідників, журналістів, фактчекерів та експертів з України, Великої Британії, Тайваню, Франції, Італії, Польщі, Бразилії, Аргентини, Мексики, Кенії, Ліберії та інших країн. Програма складалася з пленарного засідання й трьох тематичних секцій. Вони були присвячені методам і технологіям протидії дезінформації, гібридним загрозам та інформаційній безпеці держави, а також маніпулятивним кампаніям навколо актуальних глобальних проблем.



Викладачі, аспіранти та здобувачі кафедри прикладної соціології та соціальних комунікацій представили такі доповіді:

Ірина Солдатенко, завідувачка кафедри, к. соц. н., доцентка: «Коли протидії дезінформації недостатньо: внутрішня узгодженість державної комунікації як вимір інформаційної резильєнтності України» - результати дослідження у рамках програми «Майбутнє України: гранти на наукові дослідження для українських магістрантів та науковців, 2026» Німецької служби академічних обмінів (DAAD), університет Ерлангена-Нюрнберга (FAU), Німеччина.

Лариса Хижняк, д. соц. н., професорка: «Інформаційний вплив мемів у російсько-українській війні»

Ігор Рущенко, д. соц. н., професор: «Постправда як феномен цифрового суспільства»

Лілія Змій, к. соц. н., доцентка, разом із магістранткою кафедри Вікторією Святенко: «Інформаційні атаки на українські заклади вищої освіти: соціальні механізми поширення та комунікаційні стратегії протидії»

Анна Зінюк, к. соц. н., доцентка, разом зі студентом Станіславом Шереметою: «Цифрові медіа як чинник розвитку критичного мислення та творчого потенціалу молоді в умовах глобальних інформаційних викликів»

Оксана Чернявська, к. соц. н., доцентка: «Соціальна реклама в сфері медіаграмотності як інструмент протидії дезінформації»

Тетяна Байдак, к. соц. н., доцентка: «Супутниковий OSINT для медіа: розслідування екологічних наслідків війни за допомогою штучного інтелекту»

Наталія Погарська, старша викладачка: «Культура відміни в соціальних мережах: між громадянською реакцією та дезінформаційною маніпуляцією»

Владислав Лазаревич, аспірант: «Низька довіра до судової влади як чинник вразливості до дезінформації в умовах війни»

Доповіді кафедри показали, як по-різному можна досліджувати інформаційну стійкість суспільства. Одні учасники аналізували узгодженість державних комунікацій і довіру до інституцій. Інші розглядали меми, культуру відміни та соціальну рекламу як інструменти впливу, а також можливості OSINT-розслідувань і цифрових медіа для розвитку критичного мислення. Окрему увагу присвятили інформаційним атакам на українські університети. Ця тема безпосередньо стосується академічної спільноти, що працює в умовах війни.

Конференція дала змогу представити результати досліджень міжнародній аудиторії, отримати фахові відгуки та звірити власні підходи з досвідом колег з інших країн. Дискусії в секціях об'єднали науковців, представників медіа та громадських організацій. Учасники встановили нові професійні контакти й окреслили ідеї для спільних досліджень і проєктів. Для студентів та аспірантів участь стала цінним досвідом публічного представлення власних наукових напрацювань у міжнародному фаховому середовищі.

Кафедра щиро дякує організаторам конференції: ГО «Ґвара Медіа» та особисто голові оргкомітету Сергію Прокопенку, співголовам Ріті Рудуші, Олені Мурадян і Людмилі Сокурянській, Президенту соціологічної асоціації України професору кафедри Вілю Бакірову, а також усім членам оргкомітету й модераторам секцій. Дякуємо за високий рівень організації, змістовну програму та можливість долучитися до важливої міжнародної розмови про протидію дезінформації в час війни.

Детальніше про конференцію: gwaramedia.com/en/gdc

четвер, 8 жовтня 2026 р.

Що приховано за відповіддю респондента: відкрита лекція про проeктивні методики в маркетингових дослідженнях

8 жовтня 2026 року доцентка кафедри прикладної соціології та соціальних комунікацій Олександра Буданова провела відкриту лекцію «Проeктивні методики в маркетингових дослідженнях» для здобувачів ОПП «Соціологія комунікацій, реклами та зв'язків з громадськістю». До заняття долучилися колеги з кафедри.


Лекція відповідала на питання, з яким стикається кожен дослідник: що робити, коли прямі запитання не працюють? Такі ситуації бувають двох типів. Перший: тема чутлива, і людина не хоче говорити про неї відкрито. Другий: людина не може пояснити, чому сприймає продукт саме так. У першому випадку допомагають проєктивні запитання, наприклад «Розкажіть про ваших друзів, які зіткнулися з цією проблемою». Так респондент може говорити про власний досвід від імені інших. У другому випадку працюють образні асоціації. Скажімо, коли потрібно зрозуміти, чому нова послуга, як-от віддалене страхування квартир, видається людям складною, учасникам пропонують дібрати зображення, що описують цю ситуацію.



Студенти розібрали кілька методик з їхніми перевагами й обмеженнями:«Китайські портрети», або направлені асоціації. Учасників просять уявити бренди категорії автомобілями чи тваринами: якими вони були б, у якому стані, хто першим прийшов би до фінішу. Методика швидка й наочна. Водночас асоціації бувають поверхневими, а в категоріях без виразного іміджу брендів вона майже не працює.
Колаж. Групи по 3–4 особи створюють колаж на задану тему, а потім пояснюють, чому обрали саме ці зображення. Це найдовша з методик, але учасники в процесі помітно пожвавлюються. Цікавий нюанс з практики: паперові журнали стали рідкістю, тож картинки доводиться брати з фотобанків, і через це частина спонтанності втрачається.
Bubbles. Учасник заповнює дві «бульбашки» біля намальованого персонажа: що той говорить і що думає насправді. Розрив між цими двома текстами часто розповідає досліднику більше, ніж відповідь на пряме запитання.

Відкриті лекції — важлива частина академічної культури кафедри. Для студентів це можливість побачити дослідницький інструмент у дії, а не лише в підручнику. Для викладачів це простір обміну досвідом, взаємного навчання та фахового обговорення методики викладання. Тематика лекції безпосередньо пов'язана з освітніми компонентами програми, зокрема «Якісні методи в соціології», «Методи збору соціологічної інформації» та «Маркетинг». Саме такі практичні інструменти студенти згодом застосовують у курсових і кваліфікаційних роботах, на виробничій практиці та в роботі комунікаційних агенцій.

Дякуємо Олександрі Будановій за змістовну й живу лекцію!

неділя, 5 липня 2026 р.

Завідувачка кафедри прикладної соціології та соціальних комунікацій Ірина Солдатенко взяла участь у Міжнародній літній школі ARU/EU-GLOCTER



30 червня – 1 липня 2026 року на базі Anglia Ruskin University (Кембридж, Велика Британія) відбулася Міжнародна літня школа «Navigating Sensitive Research: Ethics, Methods & Researcher Wellbeing», організована в рамках проєкту EU-GLOCTER за підтримки UK Research and Innovation та Європейського Союзу.

Захід зібрав аспірантів докторських програм університетів різних країн світу для обговорення етичних, методологічних та психологічних аспектів проведення досліджень чутливих тем.

Програма школи охопила широке коло питань: етичні виклики під час дослідження вразливих груп, рефлексивність і позиціонування дослідника, емоційний вплив польової роботи та шляхи збереження психологічного благополуччя науковця, а також відповідальну комунікацію результатів чутливих досліджень.

Завідувачка кафедри доцент Ірина Солдатенко взяла участь у роботі школи як спікерка панельної дискусії, представивши Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна перед міжнародною аудиторією молодих дослідників. Вона поділилася власним практичним досвідом проведення досліджень із чутливих тем, а також перспективою дослідниці, яка сама працює в умовах підвищеного ризику.

Такий досвід є особливо цінним для міжнародної спільноти, адже поєднує академічну експертизу з реальним практичним виміром роботи в кризових умовах.

Участь у подібних заходах – важливий крок для нашого університету у розвитку міжнародної співпраці та інтеграції українських дослідницьких практик у європейський науковий простір.

#ХНУКаразіна #ННІСоціологіїТаМедіакомунікацій #КафедраПрикладноїСоціології #EUGLOCTER #AngliaRuskinUniversity #МіжнароднаСпівпраця #НауковаДослідницькаЕтика

пʼятниця, 8 травня 2026 р.

Дезінформація, пропаганда і суспільна стійкість: лекція дослідника Університету Лейдена


Сьогодні на занятті з курсу "Інформаційні війни в інтернет-просторі" (викладач професор Л.М.Хижняк) ОПП "Цифровий соціум" відбулася гостьова лекція Піуса Мосіми (Pius Mosima, PhD) — дослідника Університету Лейдена (Нідерланди).

Тема лекції — «Information Wars in Cyberspace: Disinformation, Digital Propaganda, and Societal Resilience» — охопила широке коло питань, що перебувають на перетині соціології комунікацій, медіадосліджень і політичної філософії. Спікер запропонував концептуальний аналіз механізмів функціонування дезінформації в цифровому середовищі, розглянувши роль державних інституцій, медіаакторів і платформних структур у конструюванні інформаційної реальності.

Теоретичну рамку лекції склали ідеї Ганни Арендт — про руйнування розмежування між істиною та хибою в умовах авторитарних систем — та Мішеля Фуко з його концепцією нерозривного зв'язку знання і влади. Платонівська алегорія печери була переосмислена в контексті сучасного цифрового середовища: простір соціальних мереж постає як простір маніпульованих наративів, алгоритмічно відфільтрованої реальності та емоційно сконструйованого контенту.




Окрему увагу було приділено питанням суспільної стійкості перед обличчям інформаційних загроз та інструментам критичного аналізу медіадискурсу.

Захід відбувся в онлайн-форматі й об'єднав студентів, аспірантів і науково-педагогічних працівників інституту. Дискусія у форматі «питання — відповідь» англійською мовою стала органічним продовженням лекції та свідченням живого наукового діалогу між українськими та нідерландськими дослідниками.