Вікторія Крижанівська, аспірантка кафедри прикладної соціології та соціальних комунікацій соціологічного факультету
Соціальні комунікації є стрижневою характеристикою функціонування соціуму. У XXIстолітті соціальні комунікації значно трансформувалися, що обумовлено подоланням просторово-часових обмежень завдяки появі інформаційно-комунікативних технологій та нового комунікативного простору в мережі Інтернет, що розширило можливості для здійснення комунікативних практик та сприяло появі нових комунікативних майданчиків та технологій.
Незважаючи на стабільну структуру комунікації, самого комунікативного акту, яка залишилася незмінною з самого початку свого існування (комунікатор, реципієнт, інформація, канали передачі інформації тощо), соціальні комунікації знаходяться у перманентних змінах, що пов’язано з їх динамічною складовою – технології та канали комунікації, простір комунікацій, адже з еволюцією людства та технологічним прогресом соціальні комунікації значно трансформувалися, пройшовши «шлях» від наскельних малюнків до короткого повідомлення у месенджері. Відповідно, постає питання, які особливості соціальних комунікацій можна виокремити у сучасному суспільстві?
У цифрову епоху, в умовах диджіталізації соціальні комунікації опинилися під значним впливом нових комунікативних технологій та соціальних медіа, що породило феномен онлайн-комунікацій та, у свою чергу, зменшило просторові та часові обмеження для комунікацій, що дозволяє не лише спілкуватися з один одним у будь-який зручний момент та на будь-якій відстані, але і навіть бачити один одного (Zoom, Skype, Google Meet та інші додатки). Зокрема, на особливості комунікацій у цифрову епоху звертав увагу іспанський дослідник Хосе Луїс Оріуела, який виділив декілька характеристик сучасних комунікацій[1]:
1) зміна ролі користувача, який є не лише пасивним реципієнтом, а стає активним творцем та ініціатором комунікацій;
2) заміна мономедіа на мультимедіа – поєднання декількох медіа та форматів для передачі інформації та здійснення комунікації;
3) формування нової мови мультимедіа – гіпертекст;
4) концепт «у реальному часі» – постійна присутність у веб-середовищі, що прийшло на зміну частковій та уривковій присутності;
5) зміна моделі взаємодії з інформацією – модель доступу замість моделі розповсюдження;
6) дефіцит інформації та доступу до неї змінився надлишком та вседоступністю інформації;
7) вертикальна комунікація (зокрема, від ЗМІ до аудиторії) замінюється багатосторонніми горизонтальними зв’язками, коли кожен може бути ЗМІ/блогером, автором, ініціатором комунікацій, тобто виникає інтерактивність та комунікацію за моделлю «від багатьох до одного».
Це ті елементи, які сутнісно трансформують соціальні комунікації у цифрову епоху.
Пропонуємо коротко розглянути ті особливості, які притаманні соціальним комунікаціям у сучасному суспільстві.
По-перше, варто звернути увагу на інтенсивність комунікацій. Зокрема, сьогодні людина за день споживає стільки інформації, скільки у Середньовіччі (у XV ст.) людина споживала за рік. Тобто значно збільшився обсяг інформації та комунікацій між індивідами. Ми знаходимося у постійному вирі інформації та комунікацій (у поєднанні онлайн- та офлайн-комунікацій), повинні постійно брати участь у різних формах комунікацій, фільтрувати інформацію та комунікації, здійснювати аналіз інформації – її істинність (убезпечення від дезінформації та фейкової інформації) та джерела надходження (довіра до суб’єктів, які надають нам інформацію чи є акторами у здійсненні комунікації).
Відповідно, можемо казати про виникнення інформаційного / комунікативного шуму – наявності великого обсягу інформації та комунікацій різного спрямування, що не завжди відповідає потребам та інтересами індивіда, що потребує, у свою чергу, відсіювання та фільтрацію інформації та комунікацій, пошук у великому різноманітті інформації того, що дійсно цінне та необхідне. Виникає «інформаційне перенасичення» (за визначенням Е. Тоффлера[2]), що проявляється у втраті можливості обробляти великі масиви інформації, аналізувати їх, концентрувати увагу на певній інформації довгий час (ось чому, наприклад, деякі соціальні медіа вводять обмеження для тривалості чи обсягу контенту – 15 секунд для stories, відео до 1 хвилини в Instagram, 140 символів для посту у Twitter тощо, тобто створення контенту, який потребує мінімум зусиль для концентрації уваги та сприйняття інформації).
По-друге, наслідком інтенсифікації комунікацій та інформаційного шуму є феномен комунікативної втоми – перенасичення комунікаціями внаслідок їх надвеликої інтенсивності та всеохоплюваності, відсутності просторових та часових обмежень, що призводить до фільтрації комунікацій у різних сферах, їх пріоретизації та уникнення частини комунікацій, тобто втеча від комунікацій. Відповідно, актуальним стає пошук інструментів, які здатні привернути та втримати увагу соціальних акторів до певної інформації / контенту / комунікації.
По-третє, в умовах комунікативної втоми та бажання уникнути комунікацій внаслідок перенасичення ними, постає питання щодо привернення уваги для здійснення комунікації чи надання інформації. Відповідно, можна казати про трансформацію форми комунікації та надання інформації. Ключовим аспектом у сьогоденній комунікації стає її візуалізація, відхід від великого обсягу текстового матеріалу до візуальної передачі змісту. Прикладом цього може бути інфографіка – візуальне відображення змісту повідомлення через візуальні символи з мінімальним супровідним текстовим поясненням; анімація як елемент привернення уваги до повідомлення; motion design (сучасний тренд у дизайні та веб-дизайні, проте який є важливою складовою для формування якісного контенту та привернення уваги цільової аудиторії, здійснення комунікацій через візуальну складову). У безпосередній комунікації візуалізація комунікації полягає у тому, що наразі емоції або будь-які реакції можна передати через емодзі та різні стікери (стікер-паки у месенджерах), коли замість текстового повідомлення можна надіслати зображення чи символ для демонстрації свого ставлення, сприйняття інформації, емоційного стану тощо. Це можна сприймати як своєрідне спрощення комунікації, адже зменшує витрати часу на написання відповідей.
І в рамках таких трендів, особливо щодо візуалізації та перенасичення інформацією, є загроза того, що форма замінить зміст. Так, прикладом цього може бути розвиток та поява Instagram та особливо TikTok, де ключову роль відіграє зображення чи відео (як особисті, так і розважального характеру), де не робиться акцент на створенні чи передачі якоїсь важливої інформації, адже основна мета – привернути увагу формою подачі інформації та яскравим, незвичайним контентом.
По-четверте, як було зазначено, комунікації значно трансформувалися під впливом виникнення та розвитку веб-технологій і соціальних медіа. Так, перехід від концепції web 1.0 до концепції web 3.0 значно змінив роль суб’єктів комунікації: якщо у період web 1.0 користувачі були пасивними отримувачами інформації (одностороння комунікація), то основою концепції web 2.0 стає співучасть та співтворчість користувачів в інтернет-просторі, коли користувачі не лише отримують певну інформацію, але і створюють її, є ініціаторами комунікацій. Ключовою характеристикою концепції web 3.0 стає формування великих масивів даних (Big Data), формування автоматизованої системи відслідковування та збереження поведінки користувачів в інтернеті, фіксування їх інтересів, звичок та уподобань, що зводиться в одну глобальну базу даних з метою подальшого використання, зокрема з комерційною метою (реклама, таргетинг, ремаркетинг, поведінковий таргетинг тощо). Це також елемент забезпечення комунікацій в інтернет-просторі завдяки точному знанню інтересів та потреб користувачів, клієнтів. Зокрема, наслідки функціонування такої концепції підіймаються у фільмі «Соціальна дилема»[3] (Netflix, 2020), в якому колишні топ-менеджери Facebook, Twitter, Google, Instagram та ще декількох соціальних медіа розповідають про штучний інтелект, алгоритми роботи соціальних мереж та впливу на користувачів, зокрема, про формування «інформаційної бульбашки» навколо людини – створення окремого світу (своєї стрічки новин, рекомендацій тощо) у Facebook для кожної людини (ілюзія того, що ми самі це створюємо), про поляризацію думок (інформаційна бульбашка нібито нашого вибору створюється із однобічного погляду на певні ситуації, відкидаючи протилежні чи опозиційні, тобто створюється гомогенний інформаційний простір відповідно до уподобань людини, шо створює ілюзію, що «так думає більшість»), про влив лайків та залежність від соціальних мереж тощо. Це ті елементи, які значно впливають на соціальні комунікації у сучасному світі, адже всі ці алгоритми закладають основи поведінки в інтернет-просторі, основи наших комунікацій, які наразі переміщаються переважно в онлайн-середовище, та впливають на практики у повсякденному житті та спілкуванні. Так, сьогодні підліткам та молоді (представникам покоління Z) набагато зручніше і простіше написати у месенджер чи на пошту, ніж подзвонити та поговорити face-to-face, простіше написати запит у Google для пошуку інформації, ніж прочитати книгу. Це один із прикладів того, як соціальні медіа змінюють комунікації. І таких змін багато у всіх сферах суспільного життя.
Таким чином, соціальні комунікації у XXI столітті значно трансформувалися під впливом інформаційно-комунікативних технологій, появи соціальних медіа та виникнення нових комунікативних технологій. Характерними рисами сучасних соціальних комунікацій є їх деієрархізація, нелінійність, наявність багатосторонніх горизонтальних зв’язків, з можливістю кожного ставати автором та ініціатором комунікацій чи створення певної інформації / контенту, формування мультимедіа та специфічної мови – гіпертексту, переважання візуальної складової у комунікації, спрощення та мінімалізм у комунікаціях (зменшення обсягу текстової інформації, заміна тексту символами), що є наслідком інформаційного перенасичення та комунікативної втоми і, відповідно, потребує зменшення обсягу витраченого часу на здійснення комунікацій, особливо у веб-просторі. Це лише невеличка частина тих змін, що приносить цифрова епоха у наше буття та взаємодію, адже зачіпає усі аспекти життя суспільства, породжуючи все нові та нові практики взаємодії та комунікацій в онлайн- та офлайн-просторі.
[1] Jose Luis Orihuela The 10 new paradigms of communication in the digital age. URL: https://medium.com/@jlori/the-10-new-paradigms-of-communication-in-the-digital-age-7b7cc9cb4bfb
[2] Э. Тоффлер Шок будущего. Часть V. Пределы адаптации. Глава 16. Шок будущего: психологический аспект. URL: https://gtmarket.ru/laboratory/basis/4797/4814
[3] Фільм «Соціальні ділема»: https://rezka.ag/films/documentary/35645-socialnaya-dilemma-2020.html
