Коли сатира стає підручником: першокурсники про політичні комунікації з оповіді Марка Твена "Як мене обирали губернатором"

Щороку ми пропонуємо першокурсникам освітньої програми "Соціологія комунікацій, реклами та зв'язків з громадськістю" прочитати сатиричне оповідання Марка Твена "Як мене обирали губернатором" (1870) — текст, який, незважаючи на свій більш ніж століттєвий вік, залишається надзвичайно актуальним. У ньому письменник описує виборчу кампанію, де чесна репутація кандидата стає мішенню для систематичних інформаційних атак через пресу.

Це завдання допомагає студентам побачити, що багато сучасних негативних технологій, дискредитації опонентів та маніпуляції громадською думкою мають глибоке коріння. Водночас аналіз дозволяє зрозуміти, як цифрова ера та соціальні мережі посилили ці процеси, зробивши їх ще швидшими та масштабнішими.

Представляємо есе студентки першого курсу Анни Савицької, яка поділилася своїми роздумами про твір Марка Твена і провела паралелі з сучасною політичною комунікацією. Її текст — це свідчення про те, як майбутні фахівці з комунікацій вчаться критично осмислювати медійні практики та їхній вплив на суспільство:

"Чесно кажучи, після прочитання тексту Марка Твена «Як мене обирали губернатором» у мене залишилось дуже гірке й сумне враження. Це було і смішно, і боляче водночас. Смішно, бо Твен - майстер сатири і його гумор просто влучає в саме серце. А боляче, тому що попри всю комічність ситуації, він дуже чітко показує, яка насправді страшна й брудна річ - політика. Це оповідання написано понад сто років тому, але воно й про сучасні технології.

Марк Твен програв виборчі перегони, не тому, що був слабким кандидатом або не мав підтримки. Навпаки, він мав найцінніше, що тільки може бути в медійної людини - чесне ім’я. Але, на жаль, саме ця якість стала його Ахіллесовою пʼятою у політичній боротьбі.
Його суперники були наскільки брудні, що їх не обходило, якими засобами досягати мети. Вони просто вигадували один за одним абсурдні, огидні наклепи і друкували це в газетах. В цьому і була їхня сила: їм було все одно, чи це правда. А людям, які це читали, теж було все одно, чи є докази. Головне - сенсація, заголовок, скандал. А найстрашніше, що будь-яка його спроба захистити себе просто втрачала сенс. Бо як тільки він збирався дати спростування одному наклепу, з’являвся новий. І так без кінця. Це було схоже на боротьбу з багатоголовою гідрою: одну голову відрубуєш - три нові виростають. І Марк Твен був просто не готовий до такої війни. Йому не вистачало ні цинізму, ні жорсткості, ні готовності йти "по головах".
Я думаю, якби він почав діяти так само як його опоненти (тобто вигадувати про них історії, купувати газети, платити за "інформаційні атаки") можливо, в нього був би шанс виграти. Але тоді він перестав би бути тим Марком Твеном, яким він був - щирим, справжнім і чесним. І якби навіть виграв, то якою ціною? Навряд чи в даній ситуації ціль виправдовує зусилля. Мені дуже шкода, що чесні та порядні люди не можуть займатися політикою навіть у наш час.
Найстрашніше, що більшість людей у цій історії навіть ненамагались розібратись, де правда. Вони просто ковтали все, що писали газети.
Цей твір змусив мене серйозно замислитися не лише про ту історію, яку описує Марк Твен, а й про те, що відбувається в політиці сьогодні. Пройшло понад сто років відтоді, як він написав цей текст, але здається, що майже нічого не змінилося. Як і тоді, зараз у політиці перемагає не завжди той, хто чесний і гідний, а той, хто вміє маніпулювати, брехати і створювати гарні образи. Дуже прикро, що люди часто готові вірити в будь-які вигадки - головне, щоб це було емоційно, голосно й скандально.
У часи соцмереж, коли фейкову новину можна поширити за лічені секунди, все це ще страшніше. Репутацію людини можна знищити буквально за один день, і ніхто не захоче розбиратись, правда це чи ні. Ми хочемо змін, але сама політика не дає можливості цим змінам здійснитися. Це сумно усвідомлювати, але саме таку правду показує нам Марк Твен".

Сучасний PR: чому без ШІ нам вже нема куди бігти?

 

На занятті з курсу "Соціальні комунікації, реклама та зв'язки з громадськістю. Вступ до спеціальності" відбулася лекція доктора Галини Кравченкової, випускниці кафедри та незалежної дослідниці, яка зараз проходить стажування в University of Fribourg в Швейцарии.

Лекція почалася з переосмислення самого поняття PR. За визначенням IPRA, зв'язки з громадськістю - це "практика управління прийняттям рішень, яка спрямована на побудову відносин та інтересів між організаціями та їхньою громадськістю на основі надання інформації за допомогою надійних та етичних методів спілкування". Який вплив ШІ здійснює на практику реалізації PR? - ключове питання лекції.

Найбільш захоплюючою частиною лекції стало обговорення впливу штучного інтелекту на сучасний піар. Пані Галина Кравченкова навела конкретні приклади: 

    

            McDonald's оптимізував своє меню й опис страв так, щоб голосові асистенти Alexa             та Google Assistant правильно розуміли замовлення і радили його користувачам;
    

            Tesla активно працює з медіа та офіційними джерелами, щоб бути серед брендів,                 які згадує ChatGPT у відповідях про найкращі електромобілі.

Окрема увага приділялася практичним інструментам оцінки ефективності. Студенти ознайомилися з:AMEC metrics - міжнародними стандартами вимірювання PR
PESO-моделлю для аналітики соцмедіа (Paid, Earned, Shared, Owned media)
Барселонськими принципами 2.0.

"Рівень довіри = передбачення поведінки. Якщо ви знаєте, наскільки вам довіряють, ви вже можете з високою долею достовірності передбачити, як аудиторія діятиме в кризовій чи будь-якій іншій ситуації", - пояснила Галина Кравченкова важливість вимірювання репутації.

Ми вдячні пані Галині Кравченковій за обрану для презентації актуальну тему і багато питань для роздумів, поставлених студентам.

Пресцентр ННІ соціології та медіакомунікацій

Вікторія Берещак: виживають не бездоганні, а чесні та швидкі

Сьогодні в межах курсу «Теорія та практика зв’язків з громадськістю» відбулося особливе заняття — його провела Вікторія Берещак, експертка зі стратегічних і тактичних комунікацій, авторка книг «Комунікаційна стратегія в бізнесі. Як досягти максимуму в спілкуванні з аудиторією» та «Як здолати шторм. Золоті правила антикризових комунікацій».

Її візит став справжнім інтелектуальним імпульсом для наших студентів і викладачів.

Пані Вікторія ознайомила учасників із корисними й дієвими інструментами, що допомагають ефективно комунікувати: правилом «Не нашкодь», технікою створення лаконічного повідомлення — «одне речення», а також формулою «2 ЩО + 1 ЩОБ», яка дозволяє чітко структурувати меседж. Ми побачили, як ці підходи працюють у реальних кейсах.

Під час воркшопу експертка поділилася практиками побудови стратегічних комунікацій, розповіла про принципи антикризової взаємодії та представила приклади з власного професійного досвіду. Особливу увагу було приділено тому, як у сучасному інформаційному середовищі зберігати довіру аудиторії та комунікувати чесно, переконливо й швидко.

Захід пройшов у форматі живого діалогу. Учасники активно ставили запитання, обговорювали кейси, отримували практичні поради, які можна застосовувати у своїх комунікаційних проєктах.

Щиро дякуємо Вікторії Берещак за натхнення, відкритість і професійну щедрість.
Приємним бонусом стали її книги з автографами — чотири примірники отримали найбільш активні студенти!

"Простір для думок серед викликів війни: успішна реалізація проєкту «Think Station» у ХНУ імені В.Н. Каразіна

Пишаємось успішним втіленням проєкту "Think Station" (Станція мислення) під керівництвом доцентки кафедри прикладної соціології та соціальних комунікацій Аліни Калашнікової в рамках міжнародного проєкту CAFU ("Competence Aid for Ukraine").

Ідея проєкту, яка отримала міні грант і була реалізована, - передбачала створення «Станції мислення» у приміщенні соціологічного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна (Північний корпус), а саме – дизайн, закупку і встановлення вікна, яке було пошкоджено під час війни, закупку і розміщення меблів (стіл, три стільці). 

“Студенти і співробітники ХНУ ім. В.Н. Каразіна (Харків, Україна) тепер мають привабливе місце для навчання, спілкування, обговорення міжфакультетських проєктів і командної роботи поза межами аудиторій – «Станцію мислення» на території соціологічного факультету. З міркувань екологічної відповідальності, використані у проєкті меблі не є новими, а придбані у комісійному магазині, що позитивно впливає на екологію регіону та сприяє досягненню Цілей сталого розвитку ” – говорить Аліна Калашнікова.

Поки навчальний процес в університеті проходить онлайн, можливостями “Cтанції мислення” користуються співробітники, які відвідують університет.

Проєкт CAFU «Компетентнісна допомога для України» реалізується соціологічним факультетом університету спільно з Folkuniversitetet та Sustainability InnoCenter Уппсальського університету за фінансової підтримки Шведського інституту.

Про інші заходи в межах проєкту CAFU — «Компетентнісна допомога для України» тут  

Студенти-медійники зазирнули за лаштунки харківської медіагрупи «Накипіло»

2 квітня 2025 року студенти першого курсу освітньої програми «Медіакомунікації та зв’язки з громадськістю» у межах дисципліни «Історія та теорія медіа» (викладачка — доцентка кафедри прикладної соціології та соціальних комунікацій Вікторія Болотова) здійснили навчальний візит до медіагрупи «Накипіло» — партнерської редакції кафедри. До них приєдналися першокурсники освітньої програми «Соціологія комунікацій, реклами та зв’язків з громадськістю» та охочі студенти інших груп.

Під час екскурсії студенти мали можливість побачити, як працює сучасна редакція зсередини. Головний редактор медіагрупи Євген Стрельцов познайомив учасників візиту з журналістами та командою «Накипіло», розповів про структуру редакції, редакційні принципи та повсякденну роботу журналістів. Особливу увагу приділили взаємодії медіа з громадськими організаціями та соціальними ініціативами.

Однією з найбільш захопливих частин візиту стала екскурсія до студії радіо «Накипіло», де записуються подкасти, відомі на всю країну. Студенти змогли побачити, звідки транслюються аудіопередачі, як влаштовано процес звукозапису та підготовки контенту для ефіру.

Подібні зустрічі виходять за межі традиційного навчання в аудиторії та формують професійне бачення, навички й натхнення майбутніх журналістів і фахівців з комунікацій. Це — крок до усвідомлення реального медіасередовища, у якому вони працюватимуть уже зовсім скоро.

Євгенія Муріна, СМК46

для пресцентру соціологічного факультету

Текст в Інсті має бути як новела Стефаника - коротко, сильно, страшно

10 квітня 2025 року в межах Майстерні «Журналістика на прифронтових територіях» відбувся тренінг «Соцмережі для медіа» від Тетяни Хоронжук — філологині, медійниці, редакторки соціальних мереж радіо «Накипіло» та досвідченої фахівчині у сфері SMM. Подія стала завершальним заходом весняного блоку Майстерні, присвяченого цифровим інструментам у роботі журналіста.

Захід був присвячений викликам, із якими стикаються сучасні журналісти у світі стрімкої цифровізації. Тетяна Хоронжук наголосила: сьогодні недостатньо просто створювати якісний контент — важливо вміти «упаковувати» його та ефективно доносити до аудиторії, яка здебільшого перебуває саме в соціальних мережах.

На початку зустрічі лекторка поділилася своїм професійним шляхом і представила топ соціальних мереж для українських медіа: Telegram, YouTube, Facebook, Viber та Instagram. Вона пояснила, як відрізняється функціонал кожної з платформ, якими є алгоритми роботи з ними та як побудувати комунікаційну стратегію для кожного каналу окремо.

Тетяна звернула увагу на феномен інформаційних бульбашок — замкнених середовищ, у яких живе користувач і які майже не перетинаються між собою. Саме тому універсальної стратегії не існує: для кожної соцмережі важливо створювати контент, адаптований до її стилістики, формату й очікувань аудиторії.

Окрема частина тренінгу була присвячена концепції «швидких» і «повільних» медіа. У перших пріоритет — оперативність, у других — глибина аналізу. І в обох випадках ключовим залишається чітке розуміння своєї цільової аудиторії: хто ці люди, чим вони живуть, які в них потреби й очікування.

Практична частина заходу охоплювала всі базові навички, необхідні для створення ефективної сторінки медіа в соцмережах. Учасники дізналися, як правильно оформлювати профіль, щоб одразу пояснити новим підписникам, хто ви і про що ваш контент. Тетяна детально розповіла, як писати коротко і водночас змістовно, будувати пости за чіткою структурою, формулювати заголовки, які привертають увагу, та створювати «затравки» (хуки) — емоційні чи інтригуючі початки, що змушують дочитати до кінця. Не менш важливою була тема добору візуального контенту: зображення мають не лише доповнювати текст, а й працювати на його основну ідею.

Особливу увагу лекторка приділила Instagram — як платформі з великою залученістю. Йшлося про роботу з Reels, важливість реакцій замість простої кількості підписників, алгоритми уникнення блокувань і тіньових банів. Тетяна поділилася власними кейсами й надала поради, як діяти в разі скарг на сторінку.

Захід не лише озброїв учасників новими знаннями, а й мотивував працювати зі своїми медіапроєктами системно та стратегічно, розуміючи особливості кожної соцмережі та цінність прямої взаємодії з аудиторією.

Єлізавета Овраменко, СМК25
для пресцентру соціологічного факультету

Тетяна Леонова: "Про культуру ніколи не потрібно говорити як про другорядну"

"Якщо ми не будемо говорити про нашу культуру — за нас це зроблять наші вороги". Ці слова журналістки й культурної оглядачки Тетяни Леонової стали емоційним ядром майстеркласу, що відбувся на соціологічному факультеті за ініціативи кафедр "Медіакомунікацій" та "Прикладної соціології та соціальних комунікацій".

Зустріч була присвячена трансформації журналістики під час війни, зокрема — культурній журналістиці, її викликам і відповідальності. Спікерка поділилася власними правилами оформлення тексту — особливо інтерв’ю — у воєнний час, коли журналістика балансує на межі адаптивності. Ми звикли до заголовків про війну, насильство, теракти – і ці реалії важко ігнорувати. Проте журналісти можуть змінити цей тренд, обираючи підхід, який фокусується на можливих рішеннях. Це психологічний підхід, правильний вибір соціально важливої теми та відповідальність за роботу з героями, що вимагає від журналістів особливої уважності. Тож Тетяна висловила декілька своїх порад:

«Не затягуйте вступ. Читач сам приймає рішення — читати далі чи ні — буквально за кілька секунд.»

«Працюйте з цитатами. Вибирайте ті, що емоційні, парадоксальні або контрастні. Але не повторюйте їх у самому тексті ще раз — це вбиває динаміку.»

«Структура — понад усе. Розділяйте матеріал на логічні блоки: бекґраунд, особисті історії, аналітика. Підзаголовки існують не просто так, вони завжди є опорою для читача.»

«Текст має бути адаптивним. Один матеріал повинен працювати і як повноформатне інтерв’ю на сайт, і як короткий пост у соцмережі.»

«Один текст може мати декілька життів. Використовуйте уривки з Instagram, цитати з Telegram, як окремі тези для прев’ю в новинних добірках».

Зустріч закінчилася з надією, що учасники зможуть застосувати отримані знання на практиці, обговорюючи важливі теми, які стосуються адаптації журналістики до умов війни, збереження етики та культурної ідентичності в медіа. Зокрема, Тетяна Леонова поділилася досвідом, як війна змусила змінювати підходи до роботи та відчувати себе впевнено незалежно від рівня гнучкості в адаптації інтерв’ю. Також розглядали типові помилки в роботі журналістів, аналізували стилі українських інтерв’юерів та шукали способи поліпшення роботи з контентом у різних форматах. Усі ці теми були порушені в контексті змін, які війна принесла не лише в техніку роботи, а й в емоційну частину медіа. Учасникам надали можливість висловити свої запитання вже після зустрічі, надавши контакти спікерки для подальшої консультації.

Ключовий меседж зустрічі — журналістика не зупиняється під час війни, а про культуру ніколи не потрібно говорити як про другорядну. Вона є частиною спротиву, частиною нас. Тож говорити про неї наш прямий обов’язок.


Погребняк Вікторія СМК-25
для пресцентру соціологічного факультету